Непроста консультація. Хоча, якщо бути точним то вона була незвичайною і дуже важливою.

  Клієнт 25-35 років, чоловік, звати Сергій. Це була вже 4 зустріч. Ми працюємо 2-2,5 год. Особливість його — це «Вторинний тип» або якщо просто говорити в нього дуже яскраво виражені розумові й аналітичні здібності. Він багато дуже прочитав книг у своєму житті, цікавиться, із легкістю дається програмування. Важко говорити про емоції, важко не тому, що він не відчуває, а тому що для нього це все одно якість аналітичні процеси. Відсутні контакти із батьками. Складнощі у сприйнятті інших людей, себе і як виявилось  психолога.
Конкретно сьогодні, пройшло 60% консультації, ми розбирали поняття :стресостійкість(тривожність) його плюси й мінуси. Це один із запитів клієнта підвищити стресостійкість, зменшити тривожність. Коли Сергій перейшов до плюсів, написав один, був у своїх думках.
      Сергію, зробимо маленьку паузу і поговоримо  про те що відбувається у Вас всередині й взагалі, тобто не те до чого ми йдемо, а що і зараз»,- запитав я, звичайно  не думав (по)ставити це питання, коли йшов на цю консультацію. Були варіанти, які техніки ми продовжимо робити, це важливо і пріоритетно для клієнта чим коли від просто ділиться своїм життям, а я уточняю, перефразовую важливе.
      «Мені некомфортно зараз, я взагалі думав чи йти сьогодні на консультацію чи ні, мені заважають люди (консультація була в кафе і не біля нас, але в районі 7 -12  метрів  були люди)  мені жарко, мабуть, я відчуваю слабкість через здоров’я.» Тут все цікавіше(інше), непередбачуване відбулось.
     « Ви відчуваєте тривожність?»
     «Так, мені неспокійно, некомфортно», і у такому руслі він говорив. Я уточняв, спираючись  більше на емоції. Сергій запропонував зупинитись і продовжити  під час прогулянки(залишалось ще  40 хв). Спокійно прийняв його пропозицію. (Колись я робив подібну паузу із клієнтом у важких моментах, тоді клієнт вийшов на перекур).Ми гуляли  й обговорювали, що сталось, які причини, що спонукало, які ще фактори влипнули на це, говорили про наші стосунки, психолога і клієнта  і коли залишилось хвилин 7-10 до завершення консультації(а ще важливо зробити підсумки).
Сергій говорить:« В мені ще після 2-ої  зустрічі були різні емоції й думки про наші стосунки, я не хочу, щоб психолог був другом, але буває, що в процесі консультацій, я щось і дізнаюсь про Вас, як людину взагалі й зрозуміло, що Ви не такий як я, а потім в  мене виникає сумнів, як людина інша ніж я, може мене чомусь навчити, чому Ви часто говорити про комфорт клієнта, тобто мій, хоча  запит:«підвищити стресостійкість» чому до того, що в мені не так, чи до того що я роблю не так (неввічливо, неетично, несистематично)  відноситесь спокійно, не як людина тобто людина вже  би давно проявила свою прямоту(агресію), давно сказала би про це? І знаєте, я не приймаю інших людей, мені дуже подобаються одноразові зустрічі із незнайомими людьми, коли ти більше їх не побачиш, і не взнаєш багато, бо чим більше я взнаю про людину, тим більше я розумію, що вона інша, тим більше я розчаровуюсь  або в грубій формі їй вказую на її недоліки…. Мабуть, це основне чого я прийшов до Вас.»
        «Сергію,дозвольте я скажу і будь ласка не перебивайте(він часто перебиває)  якщо я буду говорити про те, що мені не подобається, про свої реакції  то ми будемо витрачати Ваш час і кошти на мене, друге — я не сприймаю Вас чи Ваші реакції якимось аномальними, для мене Ви й ці реакції прийнятні  тут немає нічого такого на щоб мені потрібно було наголосити. Щодо ситуації, яка склалась сьогодні, що ми вийшли.Так, вона нестандартна, але я так розумію все оце уже давно у вас сидить, і це не потрібно більше тримати у собі, я не раз наголошував, що найголовніше це стосунки психолога і клієнта, а потім вже техніки й методики, а щодо вашого прийняття себе, а особливо інших людей, то так, сьогодні у такому форматі Ви дійшли до одного із найголовніших, чому ми зараз із Вами працюємо. На жаль, у нас 2 хвилини, зробіть, будь ласка підсумки нашої зустрічі.» (консультація ще тривала хвилин 10 мені не хотілось  на його важливих словах переривати).
       « Мені здається, що кожного разу, я розказую різні історії про себе, а ви уточняєте, перефразовуєте, зупиняєте на важливих моментах, це схоже на «дано» в задачі, яке повинне бути, але я чекаю результату, хоча можливо Ви спеціально мені його не кажете, щоб я сам вирішив задачу».
       «Так Сергію, я не вирішую задачу за вас і не дам Вам готовий результат, але я допоможу зрозуміти Ваше «дано»,  до чого ми й повернемось на наступній зустрічі».

Практикуючий Психолог
Руслан Анчаков