Часто використовую фразу стосовно дітей,- «Із дітьми будь дитиною». Так, щодо коней, тут ідентично «із конем, будь-як кінь».

Часто використовую фразу стосовно дітей,- «Із дітьми будь дитиною». Так, щодо коней, тут ідентично «із конем, будь-як кінь». Воно не звучить, можливо в когось і усмішку викличе, але по іншому не може бути. Признаюсь я сам починав із того, що просто хотів «покататись», адреналін, швидкість, нові емоції. Наприклад, останнім часом виокремив для себе, що «щасливим можна бути й спокійно».  Можливо, це і зрозуміло, але для мене щастя, було і залишилось, це активність, адреналін, страх.

Останній раз я відчував коней минулого  літа. Потім у листопаді, я згадав про них, коли грузинський театр показував виставу «История одной лошади Холстомер», де ідеально було передано життя, суть, стан коней. Через 40 днів  і на все літо  я знову почну із ними працювати  й ключове — це відчувати.

Я не шукаю конкретної відповіді, але зроблю припущення, чому я люблю із кіньми працювати, і звичайно із дітьми. Тому, що вони щирі, пріоритетно не думають, а відчувають, вони спілкуються мовою емоцій. Обоє, дуже обережно до себе підпускають, довіряють  і справді «із ними ти повинен бути своїм» і по-іншому ніяк. Звичайно, вони можуть зробити щось неприємне, принести якийсь біль, але зазвичай, якщо є довіра, то це не буде зроблено підступно, не «ножем у спину», що можемо  зробити ми люди.
 З кіньми в мене було 3 випадки коли я відчував біль:

1)Вперше, коли на повороті нога вислизнула зі стремена, я впав перед конем, це була швидкість  і  почув тільки звук копит над свою головою. Вона зупинилась (кобила) і стояла, поки я не встав  і не підійшов до неї, хоча її організм по інерції міг  рухатись далі. Це була та кобила із якою я періодично займався. Хоча тоді я ще на ній «катався».
Різниці між кататись» і «працювати» ззовні може і не бути. І там і там ти сидиш на коні,- щось робиш, відпрацьовуєш, але коли катаєшся ти думаєш тільки за себе, коли працюєш,- ти думаєш і за коня. Як мінімум ти йому потім дякуєш, що він тебе покатав.

2)Вдруге, це була просто конячка, хоча просто коней немає, вони всі благородні для мене. Без сідла через свою необережність я скотився і впав на галопі. Вона повернулась, підійшла до мене, понюхала, мабуть, відчула, що все добре і пішла траву їсти. Чудова, от ніби чужа, але вона перевірила чи я в безпеці.

3)Втретє, таких  відчуттів я ніколи  не мав  і чесно, більше не хочу. Всі коні були в загоні, вона вже давно хотіла до них, але була прив’язана, (коні насамперед стадні тварини). Я підійшов до дерева, відв’язав мотузку і коли вона побігла, я присів і мотузку із конем потягнув на себе. Мені вистачало сили, щоб її зупинити, але відстань була дуже близька між мною і її задніми копитами. Я їй мішав, вона хотіла додому, а коли коневі хтось чи  щось мішає, він відганяє всіма способами, в такому випадку «копитами в груди». Я не знаю, наскільки мене відкинуло, пам’ятаю, що я не міг дихати, не скажу скільки, але це було страшно. Я не знаю звідки це взяв, але я почав присідати на п’ятках. Попустило. Звичайно, на агресивних емоціях я побіг в конюшню, зайшов до неї в «днівник», переліз через огорожу, щоб не відкривати двері, вдарив її два рази, а потім запитав себе,- «що я роблю?», по-перше, якби вона хотіла то  в маленькому цьому «днівнику»(де вона їсть і спить) просто могла задавити, а по-друге, я  заспокоївся, обняв її попросив вибачення, погладив і погодував. Я був неправий. Вона просто хотіла додому  і я їй мішав. Так … це все я потім зрозумів.

Тут ще інше питання цікаве, як часто люди, через свої різні проблеми, стани, зриваються на інших, слабших чи просто людей. Тут про несправедливість. Всім відомо приклад, як начальник кричить на чоловіка, чоловік на жінку, жінка на дитину, дитина на іграшку. А справедливо було,- начальник на чоловіка, чоловік на нього. Так, можливо, погіршились стосунки на роботі, але більше ніхто не постраждав  і це було б  чесно.

Насправді в житті  й при роботі психолога із клієнтами у темі стосунків і виховання, це помічається часто, що діти говорять «На мене несправедливо накричали чи вдарили». Коли уточняєш, «що найбільше болить і чому?», дитина НЕ каже, що те місце по якому вдарили, а вона згадує, що це було несправедливо. І таких випадків дуже багато.

Що потрібно терпіння, баланс, самоконтроль. Бути людиною яка знає і відчуває себе. Людиною в якій не тільки є просто 6(шість) букв, а щось  трішки більше.

Руслан Анчаков
Практикуючий психолог.